2.09.2012

რუსი ტამპლიერები მგელ ბოლშევიკებს შორის:


არაადამიანურ ვითარებაში ადამიანობის შენარჩუნების არც ისე ორიგინალური ხერხი-რუსი ტამპლიერები:
 "ბოროტებასთან ბრძოლა მესმოდა როგორც შინაგანი სულიერი ბრძოლა საკუთარ ცუდ თვისებებთან-არა მოსპობით არამედ დადებითი საგნებისა და თვისებების შექმნით."
აპოლონ  კარელინი
 ბოლშევიკური რეჟიმისადმი ოპოზიცია არსებობდა საბჭოთა ხელისუფლების პირველივე ნაბიჯებიდან. პარტიულ-სამთავრობო ზედაფენებში ჭიდაობდნენ მეტი პირადი ხელისუფლების და გავლენის მოსაპოვებლად რუსეთის მოსახლეობას კი არ სურდა პირუტყვ ნახირად გადაქცევა და მაშინ დიდ როლს სრულებდნენ ჯერაც უცნობი, 1920-ანი წლების დასაწყისში გაჩენილი საიდუმლო მისტიკური საზოგადოებები და რაინდული ორდენები. პირველ რიგში ეს ეხება ტამპლიერთა ორდენს....

1920-ანი წლების დასაწყისისთვის ყველა პოლიტიკური პარტია გასრესილი იყო. გადარჩნენ მხოლოდ ანარქისტები და ისიც იმიტომ რომ მათ არ ჰქონიათ ორგანიზაციული ფორმა. ანარქისტები არ ყოფილან მარტო ბომბისტები და ტერორისტები,როგორც ამას წარმოადგენს ისტორიოგრაფიის დიდი ნაწილი,მათ შორის მოაზროვნე ხალხიც იყო.

მოსკოვთან ახლო დმიტროვოში ფაქტიურად გადასახლებულმა ანარქიზმის დიდმა თეორეტიკოსმა, ბოლშევიკური რევოლუციისა და თავისი ნაწერების შედეგებით გადარეულმა პ.ა.კროპოტკინმა უარი თქვა საზოგადოებრივ-პოლიტიკურ მოღვაწეობაზე.
სხვანაირად მოიქცა აპოლონ.ანდრეევიჩ. კარელინი. ის თავიდან იყო ნაროდნაია ვოლიას წევრი, ანარქიზმის თეორეტიკოსი, მას საზღვარგარეთ არაერთხელ დაუწყია რუსულენოვანი გაზეთების და ჟურნალების გამოცემა. მან დაწერა მრავალი წერილი, პიესა-დიალოგი,ბროშურები და მეცნიერული გამოკვლევები ეკონომიკის და სოციოლოგიის საკითხებზე. 1905-1917 წლებში კარელინი ცხოვრობდა საფრანგეთში სადაც გახდა ტამპლიერთა ორდენის წევრი. თებერვლის რევოლუციის შემდეგ ის დაბრუნდა რუსეთში რათა შეექნა ორდენის აღმოსავლეთის რაზმი.

მან ანარქისტობაც გააგრძელა და მოახერხა ზომერი ანარქისტებისა და ანარქოკომუნისტების გაერთიანება. ერთ დროს იყო ცენტრალურ აღმასრულებელ კომიტეტში საკანონმდებლო უფლების მქონე ანარქისტული ფრაქციის ხელმძღვანელი.

გამოვიდა წითელი ტერორის და ბოლშევიკური მხეცობების წინააღმდეგ,მისი გამოსვლა ჩაშალეს ბოლშევიკებმა.1918 წელს კი მოხდა ცენტრალური აღმასრულებელი კომიტეტის სრული ბოლშევიზაცია და კარელინის ნაირთა ადგილი იქ აღარ იყო.

1918 წელს მოსკოვში გადასვლის შემდეგ კარელინის ოროთახიანი ნომერი სასტუმროში "კონტინენტალი" იქცა სრულებით სხვასხვა ადამიანთა მიზიდულობის ცენტრად. ის იზიდავდა კარელინთან დამეგობრებულ ბოლშევიკ ბელადუნა ა.ს.ენუქიძესაც ანარქისტ გლეხებსაც თუ სტაროობრიადეც პომორებსაც, პროფესორებს,სტუდენტებს,მეცნიერებს, მსახიობებს, მხატვრებს, მუსიკოსებს, ლიტერატორებს.,მათემატიკოსებს. მთელი რუსეთიდან მიდიოდნენ კარელინის მოსასმენად.

1920 წელს კარელინმა და ანდრეი ბელიმ რუსეთში დააარსეს ტამპლიერთა ორდენი.

მისი პირველი მსმენელები,მოწაფეები და ე.ი. პირველი რაინდები იყვნენ მსახიობები ზავადსკები.ვ.ს.სმიშლიაევი,მ.ა.ჩეხოვი,მათემატიკოსები ა.ა.სოლონოვიჩი და დ.ა.ბემი,ხელოვნებათმცოდნე ა.ა.სიდოროვი, პოეტი და მწერალი პ.ა. არენსკი, მხატვრები ლ.ა.ნიკიტინი და ა.ვ.უიტენხოვენი, ანარქისტები ნ.კ.ბოგომოლოვი, გ.ი. ანოსოვი და სხვ.

შეკრებებზე კარელინი საუბრობდა სხვადასხვა რამეზე. ყვებოდა გნოსტიკური ხასიათის შუა საუკუნეების ლეკენდებს,სამყაროთა უსასრულობაზე,ადამიანის სულიერ საწყისსებზე. მისი თქმით ადამიანის მიწიერი ცხოვრება არის სამყაროს ზოგადი სისტემის "აგური" სულიერი მოლეკულის//მონადის// განვითარების მრავალი სტადიის მხოლოდ ერთ-ერთი საფეხური. მოყოლილ ლეგენდებს შორის იყო ლეგენდები ატლანტიდაზე რომლებიც სულ არ ჰგავდა პლატონის მონათხრობს. ის ყვებოდა ძველ ეგვიპტეზე,გნოსტიკოსებზე და პირველ ქრისტიანებზე რომელთა თქმულებებიც ინახავდა აღმოსავლეთის ძველ სიბრძნეს.

ი.ა. ზავადსკი 1930 წლის 5 ოქტომბერს ლუბიანკაზე დაკითხვაზე ჩეკისტებს უყვებოდა შემდეგს: "სინათლის ორდენის " მიზნები და ამოცანები მესმოდა როგორც ცნობილი მისტიკური ცოდნის გადაცემა, მე მაინტერესებდა არა მარტო ის რაც დაკავშირებული იყო შემოქმედებასთან არამედ მხატვრის ეთიკის, სულიერი და სულიერი კულტურის აღმავლობის საკითხები,და ა.შ.

ბოროტებასთან ბრძოლა მესმოდა როგორც შინაგანი სულიერი ბრძოლა საკუთარ ცუდ თვისებებთან-არა მოსპობით არამედ დადებითი საგნებისა და თვისებების შექმნით.

ორდენისკენ მიმავალი ყველაზე პირველი საფეხური იყო მრავალი ნახევრადდახურული წრე სადავ კითხულობდნენ ზოგადსაგანმანათლებლო ხასიათის ლექციებს რომლებიც ამავე დროს ამხელდნენ ვულგარულ მატერიალიზმს.ლექციები ხელოვნების და კულტურის ისტორიის შესახებ რომლებიც იძლეოდნენ საწყის ცოდნას დასავლეთის და აღმოსავლეთის ფილოსოფიური აზრის განვითარების შესახებ. ზოგჯერ ასეთი წრეები იამნებოდა ლექციათა გარკვეული ციკლის კითხვის დროისთვის და შემდეგ ისინი იშლებოდა. ზოგჯერ მსმენელები ცვლიდნენ შეკრებების ადგილს და მასთან ერთად თემებს და ლექტორებს. ლექტორები ყოველთვის არ იყვნენ ორდენის წევრები და მათ შეიძლება არც კი სცოდნოდათ ამ ორდენის არსებობის შესახებ.

ასეთი წრეების მთავარი მიზანი იყო მსმენელებისთვის აზროვნების და ანალიზის ჩვევების გამომუშავება, კითხვების დასმის სწავლა და მათზე პასუხთა ძიება. გაუაზრებლად მიღების დაუშვებლობა. სტუდენტობიდან, მუშებიდან და გლეხებიდან გამოსულებში ყველაზე პოპულარული იყო ანარქისტული იდეები და შემდგომი მსჯელობა და კამათი გარდაუვლად იღებდა პოლიტიკურ ხასიათს რაც ზოგჯერ მთავრდებოდა იატაკქვეშა ორგანიზაციების შექმნის მცდელობებით.

იყო შემოქმედებითი ინტელიგენციის წარმომადგენელთაგან შემდგარი სულ სხვა ხასიათის წრეებიც. საუბართა მთავარი თემები იყო ხელოვნების საკითხები,რელიგიის და მისტიკის ისტორია.აქ კარელინის მოწაფე უფროსი რაინდები მსმენელებს აცნობდნენ შესავალ ორდენის ლეგენდებს და გარკვეული დროის შემდეგ მათ აკურთხებდნენ ორდენის პირველ ხარისხში. ნაზიარებთა შემდეგი მუშაობა დაკავშირებული იყო ორდენის ლეგენდების შესწავლასთან რაც იძლეოდა ზიარების შემდეგ საფეხურებზე ასვლის საშუალებას. 

მაგრამ ეს წრეებიც იყო ტამპლიერთა ორდენის წინკარი. მათ ერქვათ თავისი საკუთარი სახელები// სინათლის ორდენი,სულის ორდენი, ხელოვნებათა ტაძარი//. აი რა უჩვენა 1930 წლის სექტემბერში ა.ს.პოლმა, განმეორებად რეპრესიებს გადარჩენილმა იშვიათმა ტამპლიერმა რომელმაც შემდეგ სახელი გაითქვა როგორც მოსკოვის თეატრალური უმაღლესების მასწავლებელმა:

" 1924 წლის ბოლოს თუ 1925 წლის სულ დასაწყისში მე მივედი ორდენთან და მალე მაზიარეს. ზიარების წინ მითხრეს რომ ორდენის მიზანია ადამიანის სულიერი გარდაქმნა. ადამიანი უნდა იყოს კეთილშობილი და მან წინააღმდეგობა უნდა გაუწიოს ყოველგვარ ტყუილს. მე მითხრეს რომ თავისუფლად შემიძლია გასვლა ორდენიდან. ერთად-ერთი პირობაა ნანახის და მოსმენილის საიდუმლოდ შენახვა. ზიარებისას მე მომიყვნენ ლეგენდას ძველ ეგვიპტეზე და თვით ზიარებას თან ახლდა მზიარებლის მოწოდება საზიარებლის სიამაყისა და მამაცობისადმი. შემდეგ მზიარებელი ყველას სთავაზობდა ფეხზე ადგომას და ნაზიარებისთვის რაინდად კურთხევის მილოცვას. ამასთან მზიარებელი მსუბუქად ურტყავდა ნაზიარებს მხარზე. ჩემს ზიარებისას იყო სამი. მითხრეს რომ ზიარებისას ქალის ყოფნა სასურველია,მაგრამ არაა აუცილებელი.

გარკვეული დროის შემდეგ//ლეგენდათა დადგენილი რაოდენობის,3-4 ლეგენდის, მოყოლის შემდეგ// მსმენელი გადაყავდათ მეორე საფეხურზე რომლის დროსაც წარმოითქმოდა ფორმულა //სიტყვები არ მახსოვს//. ისევ ყვებოდნენ ლეგენდას. მეორე საფეხურზე გავლის წესი იგივე იყო რაც პირველზე,ოღონდ ლეგენდათა რაოდენობა ნაკლები იყო. ამის შემდეგ ხდებოდა გადასვლა მესამე საფეხურზე. ზიარებისას ყველას ეძლეოდა რვაქიმიანი ვარსკვლავი, ვარსკვლავთზედა რვაგანზომილებიანი სამყაროს სიმბოლო.

საკუთრივ ორდენის მომამზადებელი ამ "ქვეორდენების" პარალელურად არსებობდა

"მოწყალების საძმო", რომელიც აერთიანებდა როგორც უკვე ნაზიარებებს ისე ორდენის ახლოს მდგომებს,მაგრამ მასში ფორმალურად გაუწევრიანებლებს. საძმოს მიზანი იყო ნებისმიერი დახმარების გაწევა იმათთვის ვისაც დახმარება სჭირდებოდა//მათ შორის იმათთვისაც ვინც არ იყო ორდენის წევრი//, მაგრამ ისე რომ ფულადი,ნივთებით,სამედიცინო,სოციალური დახმარების მიმღები ვერ მიმხვდარიყო თუ საიდან მოდის ეს დახმარება.

საკუთრივ ტამპლიერებად ითვლებოდნენ ზიარების მე-4 საფეხურზე ასული რაინდები. ისინი უძღვებოდნენ წრეებს,კითხულობდნენ ლექციებს, ადგენდნენ საერთო ღონისძიებების,

მაგ. საქველმოქმედო კონცერტების,საჯარო ლექციების,საგანმანათლებლო ექსკურსიების,სახსოვარი საღამოების მოწყობის პროგრამებს. ამ ღონისძიებათა ნაწილი ტარდებოდა კროპოტკინის მუზეუმში და ა.შ. მხოლოდ მათ შეეძლოთ ორდენის "პირადი შემადგენლობის" გარკვეულწილად წარმოდგენა,ვინაიდან წრეების წევრების ურთიერთობა შეზღუდული იყო. ცოდნა იმისა თუ რა მუშაობა ეწეოდა ამ საკუთრივ ორდენის დონეზე ძნელია ვინაიდან უმდაბლეს ხარისხებში ნაზიარებთაგან განსხვავებით ტამპლიერები იცავდნენ დუმილის პირობას და არ ავსებდნენ ბოლშევიკური საიდუმლო პოლიტიკური პოლიცია ოგპუ-ს რიგებს.

მაგრამ რა საჭირო იყო ორდენის საიდუმლო შეკრებები ერთის მხრივ გნოსტიკოსების კოსმოლოგიასთან და მეორეს მხრივ აშკარად ანარქისტულ ოცნებებთან იდეალური უკლასო და ხელისუფლების არმყოლ საზოგადოებაზე უცნაურად გადახლართული, ლეგენდები?

კარელინი და მისი უახლოესი თანამებრძოლები //ნ/ ი.პროფერანსოვი, ა.ა.სოლონოვიჩი, ნ.კ.ბოგომოლოვი,გ.ი. ანოსოვი იყვნენ აქტიური ანარქისტები, დაპატიმრებული დ გაჭირვებული ანარქისტების დამხმარე კომიტეტის წევრები. ორდენის ეს წევრები და ზოგი სხვა ტამპლიერი //.რ.ლანგი, ლ.ა.ნიკიტინი, ო.ს.პახომოვა//-მჭიდროდ იყვნენ დაკავშირებულნი პ.ა.კროპოტკინის მუზეუმთან რომელიც იმ დროისთვის იქცა ანარქისტული მოძრაობის ერთადერთ ლეგალურ ცენტრად. იქ ტარდებოდა ანარქიზმის ისტორიასთან დაკავშირებული საჯარო ლექციები. იქ იყო სამკითხველო-ბიბლიოთეკა, იქ ტარდებო სამახსოვრო რევოლუციური თარიღებისადმი მიძღვნილი საღამოები.

კარელინი გარდაიცვალა 1926 წლის 20 მარტს. იმ დროისთვის,დაწყებული რეპრესიების მიუხედავად , ტამპლიერთა ორდენი განმტკიცდა და გავრცელდა როგორც მოსკოვში ისე შორს მის ფარგლებს გარეთ. დასახელებული პირების, მუსიკოსების და კომპოზიტორების//გ.პ.სადოვნიკოვი, ნ.ი.სიზოვი, ს.ა.კონდრატიევი //მსახიობების//რ,ნ,სიმონოვი, ა.ი.ბლაგონრავოვი, ლ.ი.დეიკუნი, გ.ე.ივაკინსკაია, მ.ფ.ასტანგოვი //,მეცნიერების//ა.ს.ბარკოვი, ა.ა.სინიაგინი, დ.დ.ბლაგოი//, ხელოვნებათმცოდნეების//დ.ს.ნედოვიჩი, ვ.ო.ნილენდერი, ა.ს. პეტროვსკიი//, უმაღლესების პროფესორების// ე.კ. ბრენევი, ა.ა.სოლონოვიჩი, ა.ს.პოლი, ე.ნ .სმირნოვი//, ლიტერატორების//ნ.ვ.ვოდოვოზოვი, ნ.ნ.რუსოვი, გ.პ.შტორმი, მ.ი.სიზოვა// გარდა ორდენის წრეებში იყვნენ მოსკოვის სხვადასხვა ინსტიტუტების და უნივერსიტეტის სტუდენტები, ტამპლიერი პროფესორების მოწაფეები.

ერთ-ერთი პირველის დარტყმა ორდენის ჯგუფებს ოგპუმ მიაყენა 1929 წლის ნოემბერში. დააპატიმრეს კროპოტკინის მუზეუმთან მომუშავე და სტუდენტ და მოსწავლე ახალგაზრდობასთან მჭიდროდ დაკავშირებული ბიბლიოგრაფიული წრის რამოდენიმე წევრი. ეს იყო პროვოკაცია. შემდეგ მოსკოვში, ნიჟნი ნოვგოროდში, სვერდლოვსკში, დონის როსტოვში,

ხარკოვში, კიევში,ჩრდილოეთ კავკასიაში დაიწყო ახალგაზრდობის მასობრივი დაპატიმრებები.

დააპატიმრეს როგორც ტამპლიერები ისე პოლიტიკური ანარქისტები, უხელისუფლებო საზოგადოების მომხრე მისტიკოსები, ტოლსტოველები, თეოსოფები და ანტროპოსოფები, "უბრალოდ" მორწმუნეები რომლებიც არც თუ უსაფუძვლოდ ფიქრობდნენ რომ კომუნისტების გამარჯვებასთან ერთად რუსეთში გაიმარჯვა სიწმინდეთა წაბილწვის და სულიერების მოსპობის მომთხოვნმა სახელმწიფო სატანიზმმა.

ეს ხალხი დარწმუნებული იყო იმაში რომ დედამიწაზე შესაძლებელია უხელისუფლებო საზოგადოების აშენება, ამავე დროს მათ სწამდათ რომ არსებობს სულისთვისი მისი არსებობის უსასრულობაში გახსნილი სივრცეები რამაც გააჩინა არც თუ ისე ზუსტი და პოლიტიკური ძიებისთვის მოხერხებული ტერმინი ანარქომისტიკა. ის ახალი რელიგიური ცნობიერების მაძიებლებს აკავშირებდა კომუნისტების პოლიტიკურ მოწინააღმდეე ანარქისტებთან.

ამ ჯგუფში კი იყვნენ ხელოვანები და მეცნიერები რომლებისთვისაც მისტიკური ძიებების და გამოცხადებების გზა, ძველი ლეგენდების შესწავლა და რიტუალური შეკრებები უპირველეს ყოვლისა იყო შემოქმედებაში თავისი პიროვნების სრულყოფის საშუალება,მაგრამ არა მარტო.

ეს გამოცდილება,მისტიკა,აყალიბებდა ადამიანის პიროვნებას,განამტკიცებდა მის ცნობიერებას. მთელი ცოცხალი სამყაროს ერთიანობის და ადამიანის და სამყაროს უწყვეტი კავშირის განცდის მომცემი მისტიკური გამოცდილება ხსნიდა გზას რომელიც ადამიანს ამზადებდა არა მარტო მომავალი ცხოვრებისთვის არამედ მოსალოდნელი ამქვეყნიური განსაცდელებისთვისაც. ეს განსაცდელებიც გამოჩნდა. თითქმის ყველა ტამპლიერი ჩაყარეს საკონცენტრაციო ბანაკებში საიდანაც მხოლოდ ერთეულები დაბრუნდნენ...

აი რას ამბობდა//1930 წლის 23 ნოემბრის დაკითხვაზე // რაინდობაზე და ორდენის საქმიანობაზე მოსკოვის უმაღლეს სასწავლებელთა პროფესორი, ღრმად მორწმუნე, მღვდლის შვილი და პატრიარქ ტიხონის ახლობელი ე.ნ.სმირნოვი:
"სინათლის ორდენის" მიზანი წმინდა სულიერია, ის გულისხმობს პიროვნების თვითსრულყოფას ქრისტიანული საფუძვლების აღქმით და საკუთარ თავში რაინდულ ქრისტიანულ სათნოებათა აღზრდით.

რაინდი ეთიკური ცნებაა,ისაა ზნეობრივად მოქმედი და მცხოვრები პიროვნება. ორდენის წევრთა მიზანია ქრისტიანული საფუძვლების განწმენდა საუკუნეების მანძილზე დაგროვებული და რაინდი ქრისტეს სახის გამაბუნდოვანებელი დოგმატებისგან.

ორდენის წრეებში დამკვიდრებული "რაინდული საწყისი" თითქოს ქმნიდა ახალი ადამიანის ხერხემალს.,ოითხოვდა მისგან აქტიურ ცხოვრებისეულ პოზიციას- არა მონაწილეობას პოლიტიკურ ბრძოლაში არამედ ყოველდღიურ ცხოვრებაში აღმშენებელ შემოქმედ მოღვაწეობას.

გაზეთში "რასსვეტ"საგანგებო წერილის დამწერი ვინმე მ.არტემიევი ამბობდა: "საბჭოთა რუსეთში პოლიტიკა არავის არ აინტერესებს,რომ ადამიანებს მობეზრდათ და ეზიზღებათ პოლიტიკა,რომ პოლიტიკას გაურბიან როგორც შავ ჭირს, ურჩევნიათ სპორტი,ჭადრაკი,პრეფერანსი, მშობლიური ვოდკა. სულით უფრო ძლიერები კისერზე იკეთებენ ჯვარს და მიდიან ეკლესიაში. ისინი უმოკლეს ხანში კარგავენ საბჭოთა სამსახურს,პროფკავშირის ბილეთს და მასთან ერთად პურის და სახლის უფლებას....

თანამედროვე საზოგადოებრივი ცნობიერების ცენტრშია ფილოსოფიის და განსაკუთრებით ისტორიის ფილოსოფიის საკითხები. რუსეთში დარჩენილების ბედზე პასუხისმგებლობა რომ არა აქ დავასახელებით ძველი რუსული ინტელიგენციის სულ სხვადასხვა ბანაკის ბრწყინვალე წარმომადგენლებს რომლებიც დიდად გაიტაცა ისტორიის ფილოსოფიამ მაშინ როდესაც მანამდე ისინი ამაზე არც ოცნებობდნენ..."

რაინდ ტამპლიერებს იცნობდა დიდი რუსი მწერალი მიხაილ ბულგაკოვიც რომლის შედევრს " ოსტატი და მარგარიტა" ,მის ვოლანდს მისი ამალით უდავოდ ატყვია რუს ტამპლიერებთან შეხვედრების კვალიც....


Некий М.Артемьев, напечатавший специальную статью в газете "Рассвет", отмечает, что "политикой в Советской России никто не интересуется, она вызывает отрыжку и отвращение... От политики бегут, как от чумы, куда попало и более всего по линии наименьшего сопротивления - в спорт, в шахматы, на зеленое поле преферанса, к "родной бутылочке с белой головкой". Те, кто посильнее .духом, в ком живет еще личность, выбирают путь страдания и исповедничества - надевают на шею крест и идут в храм, теряя в самое короткое время советскую службу, профсоюзный билет, а за ним право на хлеб и кров...

В центре внимания современного общественного сознания находятся вопросы философии и в особенности - философии истории. Если бы не ответственность за судьбу оставшихся там, в России, то здесь можно было бы привести ряд блестящих имен из самых разнообразных лагерей старой русской интеллигенции, "ударившихся" в философию истории, о которой они ранее и не мечтали..."

Тамплиеры - рыцари России

Приоткрывающиеся сейчас архивно-следственные дела бывшего "ведомства страха" - ОГПУ-НКВД-МГБ-КГБ - перечеркивают легенду о "безмолвии народа" и "покорности интеллигенции".
Непрерывная широкая оппозиция режиму существовала с самых первых шагов советской власти, только не в партийно-правительственных верхах, где борьба велась за личную власть и влияние, а в среде многомиллионного российского населения, не желавшего превращаться в бессловесный скот. И здесь еще не совсем выявленную роль сыграли тайные мистические общества и рыцарские ордена, возникшие в России в начале и первой половине двадцатых годов нашего века.
В первую очередь это относится к Ордену тамплиеров.
Но откуда могли появиться средневековые рыцари в разоренной гражданской войной России, в нэповской Москве? В памяти сразу возникают Воланд и его свита, состоявшая, к слову сказать, как раз из "рыцарей". Случайность? Откуда Булгаков мог взять такой сюжет, разработанный, как выясняется, в точном соответствии со средневековыми легендами и учением гностиков, причем с деталями, мало кому известными, кроме специалистов? Специальными исследованиями писатель не занимался. Еще менее вероятно, чтобы у него были тесные и доверительные контакты со следователями ОГПУ, например, с помощником начальника 1-го отделения Секретного отдела Э.Р.Кирре, который в обвинительном заключении по делу "Ордена света" прямо утверждал существование в Москве "рыцарей", "законспирированных рыцарских кружков" и полагал, что "идея тайных мистических орденов в России... применялась для распространения и прикрытия анархо-подпольной деятельности под видом якобы "аполитичной" мистики... Организация ставила своей целью борьбу с соввластью, как властью "Иальдобьаофа" (одним из воплощений Сатаны) и установления анархического строя..."1.

Итак - рыцари, борцы с Сатаной и коммунизмом, анархисты...
А что было на самом деле?
Сейчас можно сказать - и то, и другое. В целом же - духовное движение, сыгравшее немаловажную роль в те годы. Но прежде чем рассказать, кто были эти люди (со многими из которых автор "Мастера и Маргариты" был связан самыми тесными и доверительными узами), позволю себе небольшое отступление.
Начало двадцатых годов нашего века совпало с окончанием гражданской войны, разгромом коммунистами оппозиционных политических партий и своих прежних сподвижников - с набиравшими обороты и размах репрессиями. Это было время попыток построения примитивного (то есть первобытного) коллективизма, время последовательного разрушения всего, что было создано и накоплено на протяжении веков, одновременно с ломкой всей социальной структуры общества и государства.
К началу двадцатых годов все политические партии в России были подавлены и разгромлены. "Живым", несмотря на репрессии, оставалось разве только анарходвижение в своих остатках, и то лишь потому, что не имело организационной структуры.
Мы привыкли к экранному образу анархиста - бандита, бомбиста, уголовника, не задумываясь, насколько такой персонаж партийной большевистской пропаганды соответствовал действительной терминологии ОГПУ-НКВД. Называвшими себя порою "анархистами" - полнилась в те годы вся Россия. Однако подлинные анархисты, объединявшиеся в различные течения и группировки, были людьми глубоко идейными, самоотверженными, высоко ставившими анархистское понятие долга и чести, хотя их крайние экстремистские группировки могли представлять действительную опасность для общества.
Оказавшись в фактической ссылке под Москвой в Дмитрове, П.А.Кропоткин, известнейший теоретик анархизма, например, ужаснувшись результатами революции вообще, отказался от общественной и политической деятельности, испытывая на себе собственных "благонравных брошюрок посевы".
Иначе поступил А.А.Карелин.
Жизнь и деятельность этого замечательного человека, всякий раз производившего неизгладимое впечатление на каждого, кто с ним встречался и беседовал, в дальнейшем, я уверен, станет объектом изучения и описания. Свой революционный путь со старших классов гимназии Карелин начал народовольцем, закончив его теоретиком анархизма. Он неоднократно начинал издание зарубежных русскоязычных газет и журналов, вел их сам, написал бесчисленное количество статей, пьес-диалогов, брошюр и научных исследований по экономике и социологии. С 1905 по 1917 год Карелин жил во Франции, где принял посвящение в Ордене тамплиеров, а после Февральской революции вернулся в Россию, чтобы здесь заложить основание "Восточного отряда" Ордена.
Одновременно он продолжал вести большую организационную работу в анарходвижении, впервые сумев в 1918 году объединить анархистов "умеренного" крыла во Всероссийскую Федерацию Анархистов (ВФА) и Всероссийскую Федерацию анархистов-коммунистов (ВФАК). Вместе со своими сподвижниками, Е.Эрмандом-Долининым и А.Гэ, Карелин некоторое время возглавлял анархистскую фракцию в ЦИКе (на правах наблюдателей) и однажды выступил в традициях лучших русских судебных ораторов с речью против "красного террора", института заложников и смертной казни. Эта речь была сорвана коммунистами...
Но то была внешняя сторона его жизни.
Как вспоминали знавшие его, вскоре после переезда Карелина из Петрограда в Москву весной 1918 года его двухкомнатный номер в гостинице "Националь" стал одним из притягательных центров для самой различной публики. Здесь можно было встретить представителей практически всех слоев советского общества - от руководителей государства (например, А.С.Енукидзе, который был дружен с Карелиным) до приехавших за советом "из глубинки к старцу" крестьян-анархистов или поморов-старообрядцев. Профессора, студенты, научные работники, актеры, музыканты, художники, литераторы, математики - разные люди со всех концов России стекались к этому грузному, высокому и, в сущности, совсем не древнему "старцу", умевшему каждого выслушать и дать совет.
Как показывал в 1933 году на допросе в ОГПУ М.И.Сизов, известный антропософ (ученик Р.Штейнера), Орден тамплиеров был открыт Карелиным вместе с А. Белым (Б.Н.Бугаевым) в 1920 году. Первыми его слушателями и учениками, а соответственно, и первыми "рыцарями", принявшими посвящение, чтобы вести уже собственные кружки, были артисты Ю.А. и В.А.Завадские, В.С.Смышляев, М.А.Чехов, математики А.А.Солонович и Д.А.Бем, научные работники Н.И.Проферансов, М.И.Сизов, Н.П.Киселев*, М.В.Дорогова, искусствовед А.А.Сидоров, поэт и писатель П.А.Аренский, художники Л.А.Никитин и А.В.Уйттенховен, анархисты Н.К.Богомолов и Г.И.Аносов и ряд других лиц 3.

Мы приводим здесь цитату из книги Сергея Ермолинского (Из записок ранних лет. Михаил Булгаков, Николай Заболоцкий. М., Искусство, 1990 год), который, будучи в тюрьме, оказался в одной камере с Киселевым. Вот что он пишет:

"Старика я запомнил. Его звали Николай Петрович Киселев. Имя мне показалось знакомым, а позже я убедился, что это тот самый Н.П.Киселев, о котором упоминает Андрей Белый в своих мемуарах, книголюб, собиратель книг, специалист по романтикам и по трубадурам, весь, по выражению Белого, "экс-либрис", утонченный знаток древних ритуалов, истории тайных, мистических обществ! Бог мой! Начало века! Целая полоса бурлящей, путаной-перепутанной жизни московских интеллектуалов! Разумеется, разговаривать с ним было интересно, и это отвлекало меня от неотвязных мыслей о своей судьбе.
...Мой старик уверял меня, что надо терпеть и ждать. И опять, уже не в первый раз, развивал передо мной свою любимую теорию об "уловлении духа". Он внедрял в меня мысль, что процесс этот неостановим и в конце концов проникнет во все поры нашей жизни. Он рассуждал как человек постигший все закономерности происходящего и посему успокоившийся, но глаза его были тревожны".

На этих собраниях Карелин вел различные беседы, рассказывал средневековые легенды гностического характера - о рыцарстве, мире духов, бесконечности вселенных, о духовных началах в человеке, земное воплощение которого является всего лишь одной из многочисленных стадий развития духовной молекулы (монады), составляющей "кирпичик" общей системы мироздания. Среди этих легенд были легенды об Атлантиде, совсем не схожие с тем, что повествовал о ней Платон в диалогах "Тимей" и "Критий"; о древнем Египте, открытие древностей которого в то время поражало воображение всего культурного мира, о гностиках и первых христианах, в чьих преданиях сохранялась древняя мудрость Востока.
Вот что показывал спустя десять лет об этих собраниях, постоянно ссылаясь на "беспамятство" за давностью дней и всемерно стараясь затушевать их роль и значение, режиссер Ю.А.Завадский на допросе 5 октября 1930 года на Лубянке.
"...Цель и задачи "Ордена Света"... я понимал как объективная передача известных мистических знаний, причем мне было интересно и важно только то, что касалось вопросов творчества и всего, с этим вопросом связанного, то есть вопросов этики художника, вопросов подъема душевного и духовной культуры и так далее.
"Борьба со злом" - эта формула мной расшифровывалась как прежде всего борьба, конечно, внутренняя, духовная человека со своими недолжными качествами - борьба не уничтожением, а созиданием положительных вещей и качеств..."4
На следующий день Завадский, по просьбе которого допрос накануне был прекращен, показывал: "Легенды Карелин рассказывал, а потом слушавшие задавали вопросы и беседовали. Иногда заранее сговаривались с Карелиным о дне, когда к нему можно было прийти, иной раз я забегал к нему в свободный час, случайно..."5
Аполлон Андреевич Карелин и его жена Евгения Фортунатовна. Начало 20-х годов Карелин умер 20 марта 1926 года. К тому времени, несмотря на начавшиеся репрессии, Орден тамплиеров не только окреп, но и довольно широко распространился по Москве и далеко за ее пределы. В Москве орденские кружки охватывали, кроме уже названных лиц, музыкантов и композиторов (Г.П.Садовников, Н.И.Сизов, С.А.Кондратьев), артистов (Р.Н.Симонов, А.И.Благонравов, Л.И.Дейкун, Г.Е.Ивакинская, М.Ф.Астангов), ученых (А.С.Барков, А.А.Синягин, Д.Д.Благой), искусствоведов (Д.С.Недович, В.О.Нилендер, А.С.Петровский), преподавателей вузов (Е.К.Бренев, А.А.Солонович, А.С.Поль, Е.Н.Смирнов), литераторов (Н.В.Водовозов, Н.Н.Русов, Г.П.Шторм, М.И.Сизова), студенчество различных институтов - от технических, как МВТУ имени Баумана, где преподавали математики-тамплиеры, до Московского университета.
Насколько сейчас можно представить по материалам бывшего архива ОГПУ-НКВД-КГБ, содержащим протоколы допросов, а главное, по собственноручным показаниям арестованных членов ордена, разработанная А.А.Карелиным и развитая его преемниками А.А.Солоновичем и Н.И.Проферансовым структура организации была гибкой, конспиративной и эффективной.
Самой первой ступенью на пути к ордену были многочисленные кружки полузакрытого типа, где читались лекции общеобразовательного характера, в то же время разоблачавшие вульгарно-материалистический подход к изучению природы и общества, лекции по истории искусства и культуры, дававшие начальные сведения по истории развития философской мысли Востока и Запада. Иногда такие кружки возникали на период чтения одного какого-либо цикла лекций и потом распадались, иногда слушатели меняли место собраний, а вместе с тем меняли темы и лекторов. Последние не всегда являлись членами ордена, а потому могли даже не подозревать о его существовании.
Главной задачей таких кружков было приучить слушателей мыслить и анализировать, не принимать ничего на веру, учиться ставить вопросы и искать на них ответы. Естественно, что именно здесь, среди студентов вузов и рабфаков, выходцев из рабочей и крестьянской среды наиболее популярными оказывались анархические идеи, а последующие обсуждения и споры с неизбежностью приобретали политический характер, что приводило нередко и к попыткам создания подпольных организаций.
Существовали кружки и совсем иного характера, составленные из представителей творческой интеллигенции, где основными темами занятий были вопросы искусства, история религий и мистики. Здесь старшие рыцари, ученики Карелина, знакомили слушателей с вводными орденскими легендами и по прошествии какого-то времени давали им посвящение в первую орденскую степень. Дальнейшая работа посвященных была связана с изучением орденских легенд, что давало возможность последовательного восхождения по степеням посвящения.
Однако и эти кружки представляли собой лишь преддверие Ордена тамплиеров, почему имели собственные названия: "Орден света", "Орден духа", "Храм искусств". Вот что писал о них в собственноручном показании 29 сентября 1930 года А.С.Поль, один из немногих тамплиеров, сумевший избежать повторных репрессий и снискавший в последующие годы жизни широкую известность преподавательской деятельностью в театральных вузах Москвы. В отличие от Ю.А.Завадского, в своих показаниях А.С.Поль оставил достаточно полную картину орденских организаций.
"В конце 1924 года или в самом начале 1925 я подошел к ордену и вскоре был посвящен. Перед посвящением мне было сказано, что орден ставит своей задачей духовное перерождение человека, который должен быть благородным и противиться всякой неправде. Мне было сказано, что я имею полную свободу отойти от ордена с единственным условием сохранения всего дела в тайне. При посвящении мне была рассказана легенда о древнем Египте, и само посвящение сопровождалось обращением посвящающего к посвящаемому с призывом к его гордости и мужеству, причем посвящавший предлагал встать и поздравить нового рыцаря с посвящением. При этом он слегка ударял его по плечу. При моем посвящении было трое, присутствие женщины по нормальному ритуалу (мне говорили) желательно, но не обязательно.
Через известный срок (после рассказа установленного количества легенд, 3 или 4) происходил перевод во вторую степень, при котором произносилась формула перевода (не помню слов) и снова рассказывалась легенда. На второй степени сохранял....
й М.Артемьев, напечатавший специальную статью в газете "Рассвет", отмечает, что "политикой в Советской России никто не интересуется, она вызывает отрыжку и отвращение... От политики бегут, как от чумы, куд�

http:




No comments: